КИТАЙЧУ́К, а́, ч., розм. Хлопець-китаєць. Китайчук на килимі робив неймовірні вправи з обручами, склянками й мисками (Скл., М. Щорс, 1938, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 155.