КИП’ЯТИ́ННЯ, я, с., збірн. Біла піна, що з’являється на поверхні рідини під час кипіння. * У порівн. Глянула сюди-туди — молоді яблуньки віти до мене простягають. І в такому білому цвіту, наче в молочному кип’ятинні, всі (Вирган. В розп. літа, 1959, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 151.