КИЛ, у, ч. Різновид глини, що містить багато лугів; уживається як мило для миття й прання в морській воді.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 149.