КИГУ́ЧИЙ, а, е, рідко. Який кигикає. Пароплав, оточений кигучими альбатросами, весело біг додому, в СРСР (Тич., III, 1957, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 146.