КИГИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до киги́кати. Високо під небом кигикнула чайка, блиснула срібним крилом (Вас., І, 1959, 124); Півень кигикнув, од болю підскочив (Тич., І, 1957, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 146.