КЕРІВНИ́ЦТВО, а, с.

1. Дія за знач. керува́ти 2; керування. Колективність керівництва не знімає персональної відповідальності працівників за доручену справу (Статут КПРС, 1961, 15); [Воронюк:] Дисертація написана під вашим керівництвом (Мороз, П’єси, 1959, 201).

2. Те, чим керуються. «Наше вчення не догма, а керівництво для дії»,— так говорили завжди Маркс і Енгельс.. (Ленін, 24, 1950, 23); Різні пристосування, якими користуються герої К. Е. Ціолковського, щоб поліпшити умови перебування в середині ракети, теж можуть стати практичним керівництвом для конструкторів (Наука.., 10, 1965, 34).

3. збірн. Керівники, керівний склад якої-небудь установи, організації тощо. Офіцери-вихователі, викладачі, командири рот, керівництво — сиділи [на комсомольських зборах] впереміжку із суворовцями (Багмут, Щасл. день.., 1951, 90); Районне керівництво.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 142.