КЕБЕ́ТНИЙ, а, е, розм. Те саме, що кебе́тливий. Кебетний чоловік (Сл. Гр.); Хлопець був дотепний, кебетний (Крим., Вибр., 1965, 413).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 138.