КВІТНИКА́Р, я́, ч. Той, хто вирощує квіти. Садівники й квітникарі господарства готуються до масових весняних посадок (Веч. Київ, 2. IV 1957, 1); Біля сільського стадіону демонструють своє мистецтво квітникарі села (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 135.