КВІТНЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до кві́тень. Одної темної квітневої ночі я крізь сон почув гуркіт гармат (Сміл., Сашко, 1954, 132); Люблю я й досі присмерки прозорі Квітневих вечорів (Зеров, Вибр., 1966, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 135.