КВІТИ́СТО. Присл. до квіти́стий. Він говорив тихо, скрипучим, монотонним голосом, квітисто і довго (Коцюб., І, 1955, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 135.