КВИТАНЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до квита́нція. Цимбал, розгорнувши квитанційну книжку, повагом добув із-за вуха свого олівця (Гончар, Таврія.., 1957, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 133.