КВИ́СНУТИ, ну, неш, недок., діал. Хникати, скиглити. — Одарочко! Чого се ти? Чого ти квиснеш? (Мирний, І, 1954, 214); Цілу ніч.. квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався,— й не довелось Даринці й задрімати як слід (Вирган, В розп. літа, 1959, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 133.