КАЯ́К, а́, ч. Невеликий човен у деяких народів Півночі, схожий на байдарку. Згадав Асуар, як бувало батько прив’язував його до каяка — маленької ескімоської лодки [човна], — як їхали вони поміж кригами… (Ірчан, II, 1958, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 127.