КАШЕЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., розм., рідко. Те саме, що кашляну́ти. Він кашельнув голосно, щоб звернути на себе загальну увагу (Фр., II, 1950, 368); Заки сказав слово, то.. зо два рази кашельнув (Март., Тв., 1954, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 125.