КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, а, е. Безумовний, рішучий. Наливайко, не чекаючи, звелів: — Давай по другому, надбав пороху! — За брамою почули той категоричний наказ (Ле, Наливайко, 1957, 281); Прийшов до категоричного висновку (Збан., Єдина, 1959, 138); Не менш істотною є категорична заборона давати дітям алкогольні напої (Шк. гігієна, 1954, 56); // Який не допускає заперечень. [Бережний:] Мої заступники не зуміли виконати моїх категоричних директив (Мик., І, 1957, 387).

∆ Категори́чне су́дження, лог.— безумовне судження. Категоричним судженням називається таке судження, в якому в безумовній формі відображається факт наявності чи відсутності зв’язку між предметом і ознакою (Логіка, 1953, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 118.