КАТАЛЕ́ПСІЯ, ї, ж., мед. Утрата тілом людини або окремими його частинами рухомості з характерним застиганням у певній позі, що буває при шизофренії, енцефаліті, істерії, гіпнозі тощо; остовпіння. При гіпнопедії.. не можна викликати каталепсію (Знання.., 5, 1966, 8); * Образно. Весь увійшов [Храпков] у себе, в свою душу.., вагався, вирішував і знов впадав у стан моральної каталепсії (Ле, Міжгір’я, 1953, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 117.