Про УКРЛІТ.ORG

каруца

КАРУ́ЦА, и, ж., діал. Румунська хура, віз. Нарешті коні рушили, каруца покотилася берегом Прута (Коцюб., І, 1955, 192); Петру бачить, як по шляху до них наближається каруца, запряжена худою конячиною (Чаб., Балкан. весна, 1960, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 113.

вгору