КА́РТКА, и, ж.

1. Невеликий чотирикутний аркуш твердого паперу для записування або з записом на ньому різних відомостей (переважно як одиниця картотеки). В його [І. Франка] архіві зберігаються картки з назвами творів В. І. Леніна, які розсилалися російською соціал-демократичною групою обмеженому колу читачів (Рад. літ-во, 18, 1955, 153); Простягнув [Максим] картку замовлень бібліотекарці (Рибак, Час.., 1960, 312); І тільки тоді [під час іспиту], як глянув у картку, ..заспокоївся: питання випали знайомі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 320); Основним документом у стаціонарі є історія хвороби, а в поліклініці — амбулаторна картка (Заг. догляд за хворими, 1957, 189).

Візи́тна ка́ртка див. візи́тний.

2. розм. Фотографічний знімок невеликого розміру. Не знаю, яке сонце буде в Криворівні і чи постарається воно зробити мене подібним до того добродія, що на Вашій картці (Коцюб., III, 1956, 392); Катерина взяла в долоні картку і довго оглядала незнайомі риси обличчя (Кучер, Пов. і опов., 1949, 259).

3. Бланк із відривними талонами, що дає право одержувати нормовані продукти, товари. Хлібні картки; Промтоварні картки.

4. заст. Поштова листівка. Чекав обіцяного листа та й гадав собі: одповім уже разом і на картку (Коцюб., III, 1956, 342); Хтось тільки два листи комусь написав.., а решта були картки (Л. Укр., V, 1956, 370).

5. розм. Сторінка (книжки, зошита). Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток (Коцюб., І, 1955, 323); Молодиця знову почала читати.. Примусивши себе перекинути з десяток карток, глянула на годинника (Гр., II, 1963, 47); Обурений професор показав цілому класові одну картку з зошита Демидова (Мак., Вибр., 1954, 51).

6. діал. Аркуш паперу. І брала я тоді паперу картку білу (Л. Укр., І, 1951, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 111.