КАРМАЗИ́Н, у, ч.

1. Старовинне дороге темно-червоне сукно. Привезли кармазину, ..ото зараз пошили нам запорозькі жупани (Стор., І, 1957, 191); Люди перемовлялися між собою та більше дивилися на широкий поміст, вкритий червоним кармазином (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 13); // Одяг із цього сукна. На вусах, на червоних кармазинах бігають ярі іскряні червоні бліки [полиски] (Н.-Лев., III, 1956, 309); За безцінь переходили до його рук і коштовні кармазини, і шаблі з золотими держаками, і килими (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39); * У порівн. Олена.. почервоніла, як кармазин (Кв.-Осн., II, 1956, 197); Христя скрикнула, ухопившись за щоку, що зразу, наче кармазин, у неї загорілася (Мирний, III, 1954, 253).

2. заст. Той, хто носив одяг із цієї дорогої тканини. Козаки дражнять було міщан личаками, а міщане [міщани] дражнили козаків кармазинами (П. Куліш, Вибр., 1969, 70); Сподобався їм і Кривоніс, зразу видно була, що не так, як кармазини, ота пихата козацька старшина, собою лише журиться, а він і людською долею (Панч, Гомон. Україна, 1954, 35).

3. перен. Густо-червоний колір (про рум’янець і т. ін.); багрянець.

◊ Залива́тися (зали́тися, залля́тися) карма́зи́ном див. залива́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 107.