КАРБУ́НКУЛ1, а, ч., мед. Гнійне запалення глибоких шарів шкіри й підшкірної клітковини; скупчення на невеличкій ділянці шкіри кількох фурункулів. Мікробіологи одержали новий антибіотик — актиноміцин «К» проти сибірки й емфізематозного карбункула (Наука.., 12, 1956, 33); Від його [тарантула] укусу нога розпухла, і на стопі наливався кров’ю і гноєм величезний карбункул (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
КАРБУ́НКУЛ2, у, ч., заст. Коштовний камінь— червоний гранат. Перстень із карбункулом; * У порівн. Серед буйного ягідника блищали, наче карбункули та рубіни, суниці (Оп., Іду.., 1958, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 104.