КАПІТА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Зменш. до капіта́л 3. — Коли б вона не пила та напропале не гуляла, то пішла б високо та далеко і склала б капіталець незгірше мене (Н.-Лев., IV, 1956, 306); Мати з двома доньками спродала зруйновані маєтності і з невеликим капітальцем подалась до Львова (Фр., VI, 1951, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 93.