КАПШУ́К, а́, ч.

1. Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком. Витяг [Саіб] з кишені капшук червінців і поклав на стіл (Н.-Лев., IV, 1956, 22); [Золотницький:] Я дам тобі цей капшук,— в йому повно грошей (Гр., II, 1963, 547); Він повагом добув з кишені свій здоровенний капшук з тютюном (Гончар, II, 1959, 176); * У порівн. Найбільше мене непокоїли мої штани, які зовсім вигоріли на сонці й стали рудими, а на колінах відстовбурчувалися, як капшуки (Донч., VI, 1957, 241).

2. перен., ірон., жарт. Про маленьку дитину, підлітка. — Ах ти, капшук! як ти смієш дражнитись з свого начальства? (Коцюб., II, 1955, 376).

3. перев. мн., розм. Набряки під очима або взагалі на обличчі. Слова у нього.., здається, викочуються десь з-під поморщених капшуків підборіддя (Стельмах, Хліб.., 1959, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 98.