КАПО́ТА, и, ж., діал. Чоловічий верхній довгий одяг. Він [подорожній] зняв з себе капоту і торбу (Фр., VIII, 1952, 224); Під другою стіною стояв величезний хлоп у смушковій шапці і в довгій капоті (Март., Тв., 1954, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 96.