КАНТОНІ́СТ, а, ч. У кріпосницькій Росії — солдатський син, що від народження приписувався до військового відомства, навчався в спеціальній військовій школі й відбував тривалу військову службу. Він, бач, ніби солдатський син, значиться, кантоніст (Н.-Лев., І, 1956, 102); З семи років кантоніста починали муштрувати у військовій школі (Іст. УРСР, І, 1953, 406).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 90.