КАНОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. церк. Робити каноном (у 1 знач.); // Зараховувати до числа святих. Мракобіси.. різних мастей хотіли канонізувати й Сковороду, зробивши з нього святого (Тич., III, 1957, 104).

2. перен., книжн. Визнавати кого-, що-небудь непохитно авторитетним, єдино законним і незмінним зразком; узаконювати. Якщо ми будемо працювати і молодо, і зріло, не будемо канонізувати навіть кращих наших фільмів, ..ми досягнемо нових славних вершин у мистецтві кінодокументалістики (Мист., 6, 1965, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 89.