КАНОНА́ДА, и, ж. Часте стріляння з багатьох гармат. Поки спинив Вернидуб канонаду, покотом лягло шість козаків (Стар., Облога.., 1961, 67); — Така пальба була, така канонада, наче всі сили небесні, земні й морські палили.. з своїх гармат (Коцюб., II, 1955, 403); В степу, за обрієм, як далекий грім, гула канонада (Дмит., Наречена, 1959, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 89.