КАНА́РОК, рка, ч. Самець канарки. * У порівн. Те «о» тягнув він якимось співучим голосом, перехиливши при тім голову на лівий бік, як співаючий канарок (Фр., II, 1950, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 87.