КАМ’ЯНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Кам’яна будівля; мурований будинок. Привели їх [рекрутів] до кам’яниці довгої-довгої, облупаної, чорної (Мирний, II, 1954, 120); Маруся в місто прибула, Де народилась і зросла В триповерховій кам’яниці (Рильський, Весн. пісня, 1952, 120).

2. (Rubus saxatilis L.). Лісова трав’яниста ягідна рослина родини розоцвітих; костяниця.

3. збірн. Яскраво-червоні кислі ягоди цієї рослини.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 86.