КАЛА́Н, а, ч. Хижий ссавець родини куницевих; морська видра, камчатський бобер. Вчені спостерігали, як калани, тримаючи подушечками камінь, розтрощують міцні черепашки, щоб добути звідти молюсків (Наука.., 12, 1965, 16); Калан — дивна тварина. Довжина його трохи більше метра, а шкура досягає двох метрів (Роб. газ., 19.IV 1973, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 687.