КАЗНОКРА́ДСТВО, а, с., заст. Обкрадання казни (у 1 знач.), привласнювання державних коштів. Розвалений Денікіним Крим, з його хабарництвом і казнокрадством, став для нього тим пробним каменем, на якому він перевірив себе (Гончар, Таврія.., 1957, 579).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 72.