КАЗА́ХИ, ів, мн. (одн. каза́х, а, ч.; каза́шка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Казахської РСР. Казахи — народ тюркської мовної групи, в минулому кочовики-скотарі (Ек. геогр. СРСР, 1957, 349); І Шевченка згадує казах, Їдучи в орошених степах (Рильський, III, 1961, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 71.