КАЗАНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до казано́к. Червоне полум’я, знявшись угору, лиже чорне дно казанкове (Мирний, IV, 1955, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 69.