ЙОЙ, виг. Уживається для вираження болю, страху або захоплення. Впав би на землю, безсилий, затулив вуха руками та би заплакав… Бо вже не годен.. Йой!.. (Коцюб., II, 1955, 321); [Марічка:] Йой, як я люблю слухати, коли дід грає! (Мокр., П’єси, 1959, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 62.