З-ПО́ЗА, прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, з протилежного або зворотного боку якого спрямовано рух, дію. Усі гості з-поза столиків вовком на мене глипали (Март., Тв., 1954, 199); Здалеку, з-поза річки, стріляли гармати (Довж., І, 1958, 450); Блиснуло сонце з-поза гір в зеленому саду (Крим., Вибр., 1965, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 696.