Про УКРЛІТ.ORG

зіяючий

ЗІЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зія́ти. У колись зеленому, тепер зіяючому згарищами невеликому місті над Прутом пробуджувалось нове життя (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 581.

вгору