ЗІВ, а, ч.

1. Вхід з порожнини рота в глотку. Зондування через ніс роблять хворим, які перебувають в непритомному стані або коли у них є тяжкі захворювання рота і зіва (Заг. догляд за хворими, 1957, 62).

2. діал. Рот. Свої ж слова та їй у зіва! (Номис, 1864, № 7029); // Зябра (у риб). Помаленьку вона (щука) рознімає свою пащеку і випускає воду зівами (Фр., III, 1950, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 570.