ЗЯ́ТЕНЬКО, а, ч. Пестл. до зять; // зневажл. От мати і ускаржалась [скаржилась] перед Антосьом, що сякий да такий наш зятенько (Свидн., Люборацькі, 1955, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 744.