ЗЮЙДВЕ́СТКА, и, ж., розм.

1. Широкий непромокальний плащ з каптуром. Прибули з моря рибалки з свіжим уловом, стали виходити на берег, у своїх зюйдвестках, у важких рибальських чоботях (Гончар, Тронка, 1963, 335).

2. Капелюх з клейонки. На командирському містку стояв командир в шкіряному реглані і широкополій зюйдвестці (Ткач, Моряки, 1948, 110); Один [партизан] навіть насунув на лоб зюйдвестку (Кучер, Чорноморці, 1956, 342).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 742.