ЗЧЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зчепи́ти. Мазурські, русинські та словацькі села ще примітивної архітектури.. Всі хати, хліви, повітки, комори, навіть клуні-стодоли часто стоять під однією покрівлею, зчеплені докупи (Н.-Лев., II, 1956, 400); В заарештованого перев’язана голова, руки його зчеплені наручниками (Галан, І, 1960, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 737.