ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто зціляє від хвороби; цілитель. Звістка про лікаря — зцілителя тварин швидко облетіла господарства й села (Хлібороб Укр., 12, 1963, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 736.