ЗЦЕМЕНТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗЦЕМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Скріплювати, з’єднувати за допомогою цементу або якоїсь іншої речовини; робити твердим, компактним. * Образно. Літом тут стояло болото. Коли б не мороз, що зцементував поверхню цього болота, то тут би не пройти (Трубл., І, 1955, 197).

2. перен. Об’єднувати, згуртовувати. Партія комуністів-ленінців зцементовувала маси трудівників, вона вказувала їм шлях до перемоги (Літ. газ., 15.VIII 1961, 1); — Спільні класові інтереси повинні зцементувати всіх нас, поляків і українців (Цюпа, Назустріч.., 1958, 54); // Робити стійким, незламним; зміцнювати. Друзі поверталися до школи. Друга шкільна осінь вже міцно зцементувала їх дружбу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 735.