ЗУХВА́ЛІСТЬ, лості, ж.

1. Властивість за знач. зухва́лий. Задерикуватість та зухвалість багатомаєтних галицьких бояр мали під собою грунт (Хижняк, Д. Галицький,1958, 71).

2. Зухвалий учинок. Коли одна з ланкових ні з того ні з сього скуйовдила йому чуприну.., Сашко не лише не образився, а навіть не помітив цієї зухвалості (Багмут, Опов., 1959,105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 735.