ЗСУ́КАНИЙ, рідко ІЗСУ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зсука́ти, ізсука́ти. Нитку, зсукану з кількох, можна розділити надвоє, натроє, залежно від потрібної товщини (В’язання.., 1957, 29); В нахололій церкві тьмяно поблискують саморобні свічі, зсукані з темного воску дуплянок (Стельмах, II, 1962, 294); — Щосуботи стромляєш ти на ставнику в соборі одним-одну велику свічку… — Але ж ізсукану з півпуда воску (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 723.