ЗРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який досяг повного розвитку. Василь крадькома приглядався до Терезки. Він ніби вперше помітив, що перед ним сидить зріла дівчина, як ці грона винограду, що лежать на серветці (Томч., Готель.., 1960, 161); // Власт. людині, що досягла повного розвитку (про вік, пору життя). Здається, всі, коли зроблять щось погане, повертаються до свого дитинства. В цьому є якась втіха, але нема захисту; невинність дитинства не в силі змити погань зрілих літ (Стельмах, II, 1962, 57).

2. перен. Який має великий досвід, досяг високої майстерності, цілком сформований. Він дивився на Орлюченка і не пізнавав його. Риси суворої мужності наклала Вітчизняна війна на його молоде добре обличчя. Це був зрілий офіцер-солдат, звершитель перемоги (Довж., І, 1958, 345); Трилогія О. Гончара «Прапороносці» — твір зрілого майстра — відзначається високою культурою мови (Іст. укр. літ., II, 1956, 269); // Глибоко продуманий, створений, здійснений на основі великого досвіду, майстерності і т. ін. Поет повинен бути з віком нарівні, поет повинен багато знати й бачити, ..мати, свої зважені, зрілі відповіді на питання, що хвилюють його сучасників (Про багатство л-ри, 1959, 312); «Осада Дубно» — найбільш зрілий оперний твір Сокальського (Укр. клас. опера, 1957, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 708.