ЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗРІ́ЗАТИ, зрі́жу, зрі́жеш, док., перех.
1. Ріжучи, відокремлювати що-небудь від чогось (перев. верхню частину). Одного дня каже до мене Хаброня: «Ходім у виноградники зрізувати виноград» (Н.-Лев., III, 1956, 266); — Я брав невеличкого волоського гарбуза, зрізував меншу половинку, видовбував більшу і потім приробляв покришку (Мик., Кадильниця, 1959, 3); Він починав фразу, як тільки з розгону замахував косою, і закінчував її лише тоді, коли коса, зрізаючи соковиті стебла, виходила із трави: Косарики плужки кують, Косарики плужки кують… (Тют., Вир, 1964, 252); Троянди — білу, кремову й червону — Я зрізав, не без жалю і вагань (Рильський, II, 1960, 224); // Спилювати, зрубувати. Ось на одному розсохатому окоренкові ще недавно красувалися два клени-брати. Але хтось зрізав один стовбур, а другий височить аж десь біля самого неба (Стельмах, І, 1962, 72); // Знищувати, змітаючи з поверхні землі (горб, гірку і т. ін.). Я засипаю рови і зрізую горби, я її [вулицю] нівелюю, знищую трамвай.. і замінюю його автобусами і тролейбусами (Довж., І, 1958, 25); Гупали в дерево молотки й сокири, диркотіла циркулярка, бульдозери зрізали кручу, розрівнюючи майбутнє подвір’я (Руд., Остання шабля, 1959, 22); // Збивати (пострілом, різким ударом). Автоматники строчили, здіймаючи сухий пил, зрізаючи бур’ян (Ю. Янов., І, 1958, 337).
Зрі́зувати (зріза́ти, зрі́зати) кут (поворо́т і т. ін.) — скорочувати віддаль, рухаючись навскоси. Таня, щоб скоротити свою путь, вирішує брести через лиман навпростець,— так вона зріже кут, дістанеться того берега набагато швидше (Гончар, Тронка, 1963, 224).
2. перен. Звалювати, убивши або поранивши (кулею, снарядом і т. ін.). А кулі цокають навколо, зрізають скрізь людей (Сос., І, 1957, 425); Двоє [німців] промайнули на фоні стіни, намагаючись проскочити в приміщення станції. Чергою з автомата Амірадзе зрізав обох (Голов., Тополя.., 1965, 322).
3. перен., розм. Зменшувати, скорочувати, обмежувати що-небудь (кількість, суму тощо). Валентин Модестович переконав його, що в Хімоб’єднанні заявку все одно зріжуть — отже, завод дістане масла стільки, скільки йому треба (Шовк., Інженери, 1956, 21); [Катерина:] Розкріпачили відповідальних товаришів від родичів.. Родичам працювати доведеться, бо керівникам серйозно зарплатню зрізали (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 63).
4. перен., розм. Іспитуючи кого-небудь, доводити до невдачі, провалу. [Тамара:] Коли я подумаю, що зараз мені треба складати цю прокляту анатомію… Я знаю, я переконана, що вона [викладачка] мене зріже (Коч., II, 1956, 276); О, це був справжній герць! Що більше намагався Сокіл «зрізати», то краще і пристойніше відповідала Ольга (Кач., II, 1958, 38).
5. Різко бити по м’ячу, спрямовуючи його навскоси, убік.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 707.