ЗРІЗ, у, ч.

1. Поверхня, що утворюється від розрізування, зрізування чого-небудь. Дерева були дбайливо підчищені. Зрізи всохлих гілок обліплені глиняним пластирем (Вільде, Сестри.., 1958, 436); Триматися всіма силами, аби не спливти враз, несподівано. Бо тоді кінець — легені не витримають. І старшина тримається, спершу за нижній зріз труби, потім — за верхній (Логв., Давні рани, 1961, 45); Під захистом кучерявих сосонок я знайшов здоровенний дубовий пень; круглий зріз його був, наче млинове жорно (Вол., Дні.., 1958, 55).

2. Дуже тонка пластинка тканини, вирізана з якого-небудь організму для дослідження її будови. При вивченні анатомічної будови рослин насамперед необхідно навчитися виготовляти зрізи. Чим тонший зріз, тим краще його розглядати під мікроскопом (Практ. з анат. рослин, 1955, 6).

3. Те саме, що зрі́зування. Механізмом нахиляння [косарки] регулюють висоту зрізу стебел (Механ. і електриф.., 1953, 137).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 707.