ЗРІ́ДНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрідни́ти. Двадцять вісім юнаків і дівчат сиділи за партами трохи схвильовані, зріднені єдиним почуттям багаторічного школярства (Цюпа, Вічний вогонь, 1960,19); // у знач. прикм. Який зріднився. Величайся ж, плем’я соколине! Хай міцніє в дружбі й розцвіта для народів зріднених єдина Батьківщина наша золота! (Забіла, У.. світ, 1960, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 707.