ЗРЯ́ДУ, присл., розм. Те саме, що підря́д. На селі, коли семінарист зайде до якої дочки батюшки двічі зряду, то вже це був певний знак, що він постановив собі вже свататись (Н.-Лев., IV, 1956, 124); Двома влучними пострілами зряду лейтенант дощенту зруйнував місток (Ле, Мої листи, 1945, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 720.