ЗРУ́ШЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зру́шити і зру́шитися. Всяка революція, коли це справжня революція, зводиться до класового зрушення (Ленін, 25, 1951, 108); Таку ось колотнечу, нестримне зрушення народу міг зняти по всій Україні навіть випадковий вогонь на будь-якій степовій хвигурі [вишці] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 67); Вчинок Данила й Тосі Флегонт сприймав з романтичним піднесенням, вбачаючи в ньому ламання традицій та зрушення основ, як вияв пристрасної революційності (Смолич, Мир.., 1958, 33).

2. перен. Помітна зміна в чому-небудь у кращий бік; помітний рух уперед, успіх. Зрушення в хлібозаготівлях, що сталося в перші дні його [Марка] приїзду, не набрало відповідного розмаху, а, навпаки, щодня поволі вщухало (Кир., Вибр., 1960, 360); Які в нас зрушення глибиннії! Які в епохи голоси! (Тич., Зростай.., 1960, 58); Начальник ще сміявся: настрій у нього, видно, був добрий, справи йдуть непогано, є значні зрушення (Жур., Опов., 1956, 52).

3. заст. Зворушення, хвилювання. [Кассандра (хоче запанувати над власним зрушенням):] Встань, елліне, і говори спокійно (Л. Укр., II, 1951, 309); Дві баби плакало зі зрушення (Хотк., II, 1966, 68).

4. спец. Деформація пружного тіла, при якій шари його зрушуються, зміщаються один відносно одного. [Світловидов (підходячи до Штанька, вимогливо):] Да-да, перевірте! Тут стик і напевне є зрушення (Баш, П’єси, 1958, 126).

5. мед. Зміна, порушення функцій (окремих органів чи всього організму людини). Досліджено зрушення, що настають в організмі під час сеансів поглибленого електросну (Наука.., 11, 1956, 18); — Щоб запобігти зрушенню мозку, мені довелося тримати вас чотири доби під наркозом (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 719.