ЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Перетворити на руїни, розбити, розламати. [Папас:] Мамо!.. Маруся не вмерла. Ми зараз виступаємо в степ, доженемо татар, вернемо бранців, зруйнуємо татарські городи, заберемо бранок з татарських базарів (Н.-Лев., II, 1956, 442); — Біда.. Вода заливає млин. Зруйнує, не дай боже, кригою, де будете молоти зерно? (Шиян, Баланда, 1957, 62); — Сьогодні панські посіпаки зруйнували Морозенкову хату (Стельмах, І, 1962, 420); // Порушити цілісність чого-небудь; пошкодити. Уражені картопляні бульби можна пізнати по чорно-сірих плямах, в яких шкірка легко відстає, бо нематода зруйнувала сполучну тканину між шкіркою і тканиною самої бульби (Шкідн. поля.., 1949, 10); // перен. Довести до повного розорення, розвалу. [Романюк:] Сьогодні оголошу,— кожного, хто до першого обробить гектар пропашних, преміюю поросям. [Ковшик:] Не заносся, Іване. Ферму зруйнуєш, і врожаю не буде (Корн., II, 1955, 240).

2. перен. Порушити, розладнати або знищити що-небудь. Каторжна негода зруйнувала усі мої плани (Коцюб., III, 1956, 127); У пролетарів немає нічого свого, що треба було б їм оберігати, вони повинні зруйнувати все, що досі оберігало і забезпечувало приватну власність (Комун. маніф., 1947, 25); [Руфін:] Поки новий Єрусалим настане, то Рим піде в старці, бо ваша віра зруйнує працьовитість (Л. Укр., II, 1951, 350); Ного солодкі і тривожні видіння зруйнував Круп’як (Стельмах, II, 1962, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 718.